ПЕДАГОГІЧНІ КОНФЛІКТИ

1. ПЕДАГОГІЧНІ КОНФЛІКТИ Підготували: заступник директора з виховної роботи Зелененко Світлана Олексіївна, педагог-організатор Силюкова Ольга Іванівна ШИРОКИНСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І – ІІІ СТУПЕНІВ ІМ. М.В. ЯСИНЕНКА НОВОАЗОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

2. ВИЗНАЧЕННЯ  КОНФЛІКТУ ПЕДАГОГІЧНИЙ  КОНФЛІКТ Педагогічний конфлікт – це об’єктивне протиріччя, яке викликане невідповідністю рівня особистісного та індивідуального розвитку та реальних ситуацій навчально-виховного процесу, яке є для його учасників своєрідним виховним потенціалом, вирішення якого переводить учителя та учня на більш високий рівень особистісного та індивідуального розвитку Конфлікт - форма соціальної взаємодії між двома або більше суб'єктами (суб'єкти можуть бути представлені індивідом / групою / самим собою - у разі внутрішнього конфлікту), що виникає через розбіжності бажань, інтересів, цінностей або сприйняття   Конфлікт – ситуація, коли два або більше суб'єкта взаємодіє таким чином, що крок вперед у задоволенні інтересів, сприйняття, цінностей або бажань одного з них означає крок назад для іншого або інших

3. ЗА КІНЦЕВИМ РЕЗУЛЬТАТОМ ЗА ЗМІСТОМ ЗА ТИПОМ ВИРІШЕННЯ ЗА ОЗНАКАМИ ВИЯВУ ЗА ХАРАКТЕРОМ ВЗАЄМОДІЇ КЛАСИФІКАЦІЯ КОНФЛІКТІВ ЗА ЕТАПОМ ВИНИКНЕНННЯ ЗА КІЛЬКІСТЮ ОСІБ загальні, в які втягнуті майже усі члени колективу, і міжгрупові Під час їх розвитку — короткочасні, тривалі, затяжні складні (для їх вирішення потрібний тривалий час) приховані (їх можна визначити лише за непрямими ознаками) непродуктивні (“шкідливі” — не дають нікому користі) нереалістичні (не мають реальної бази для виникнення, відбуваються на рівні емоційних виявів) • МІЖСТАТЕВІ; • МІЖНАЦІОНАЛЬНІ; • МІЖДЕРЖАВНІ діадичні (парні), в яких діють дві людини; локальні, що охоплюють невелику кількість членів колективу • стихійні, • заплановані, • спровоковані, • ініціативні реалістичні (мають реальне підґрунтя для виникнення) відкриті (лежать на поверхні) прості (швидко вирішувані) продуктивні (допомагають розкрити і змінити нездорові взаємовідносини, вирішити протиріччя) • МІЖОСОБИСТІСНІ; • МІЖГРУПОВІ; • ВНУТРІШНЬО-ОСОБИСТІСНІ ЗА ЕТАПОМ ВИНИКНЕННЯ ЗА КІЛЬКІСТЮ ОСІБ ЗА ЗМІСТОМ ЗА ОЗНАКАМИ ВИЯВУ ЗА ХАРАКТЕРОМ ВЗАЄМОДІЇ ЗА КІНЦЕВИМ РЕЗУЛЬТАТОМ ЗА НАПРЯМКАМИ КОМУНІКАЦІЇ ЗА ТИПОМ ВИРІШЕННЯ

5. КОНФЛІКТ ДІЯЛЬНОСТІ КОНФЛІКТ ПОВЕДІНКИ КОНФЛІКТИ ВЗАЄМИН Виникає з приводу виконання учнем навчальних завдань, успішності, пізнавальної діяльності, ситуацій, коли учні не виявляють готовності оперативно виправити власну помилку. Вчитель висловлює незадоволення, учні вступають у суперечку або демонструють образу Виникає з приводу порушення учнем правил поведінки у школі та поза нею. Вчитель висловлює незадоволення порушенням поведінки, не пов'язаної безпосередньо з навчальною діяльністю. Найчастіше це грубощі учнів педагогам, агресивна поведінка з однокласниками, пустощі, що проявляються як протест проти низької оцінки  Виникають у сфері емоційно-особистісних стосунків учнів і вчителів. Вони найбільш тривалі та деструктивні. Постають на ґрунті недоброзичливих стосунків як наслідок постійних попередніх конфліктів діяльності або поведінки, вчинків. Створюють взаємно упереджене сприйняття вчителем і учнем

6. СТРУКТУРА ПЕДАГОГІЧНОГО КОНФЛІКТУ внутрішня позиція учасників взаємодії та об'єкта конфлікту зовнішня позиція учасників взаємодії та об'єкта конфлікту мета, зацікавлення і мотиви учасників мовленнєва поведінка конфліктуючих сторін, їх погляди безпосередньо впливає на конфліктні ситуації, знаходиться немовби “закадром” і часто не обговорюється під час конфліктної взаємодії безпосередньо впливає на конфліктні ситуації, виявляється під час конфліктної взаємодії

8. ПРИЧИНИ КОНФЛІКТІВ Особистісні якості вчителя (дратівливість, брутальність, бажання помститись, самовдоволеність, безпорадність); настрій учителя під час взаємодії з учнями; життєве неблагополуччя вчителя Загальна атмосфера й організація роботи в педагогічному колективі Учителю складно провести аналіз виниклої ситуації, він квапиться покарати учня Немаловажне значення має характер відносин, що склалися між учителем та окремими учнями; особистісні якості та нестандартна поведінка цих учнів є причиною постійних конфліктів з ними Відсутність взаєморозуміння між педагогами й учнями, викликана насамперед незнанням вікових психологічних особливостей вихованців. Так, підвищена критичність, притаманна підлітковому віку сприймається як негативне ставлення до особистості Консерватизм і стереотипність у виборі виховних методів і засобів Учителем, як правило, оцінюється не окремий вчинок учня, а його особистість. Така оцінка часто визначає ставлення до учня інших учнів та вчителів Оцінка учня нерідко будується на суб’єктивному сприйнятті його вчинку та малої проінфоромованості про його мотиви, особливості особистості, умови життя в родині В останні роки учні сильно змінились, тоді, як деякі вчителі бачать їх такими, якими були учні 10 – 15 років тому, тому стосунки з учнями складаються напружені

9. Різниця віку та життєвого досвіду учасників розводить їхні позиції в конфлікті, породжує різний ступінь відповідальності за помилки при їх розв’язанні Учасники конфліктів мають різний соціальний статус (учитель-учень), чим і визначається їхня поведінка в конфлікті Професійна відповідальність учителя за педагогічно коректне розв’язання ситуації: адже навчальний заклад, у якому навчається дитина, - модель суспільства, де учні засвоюють соціальні норми та відносини між людьми Різне розуміння подій та їх причин учасниками (конфлікт «очима вчителя» й «очима учня» бачиться по-різному), тому вчителю не завжди легко зрозуміти глибину переживань учня, а учню – упоратися зі своїми емоціями, підкорити їх розуму ОСОБЛИВОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ КОНФЛІКТІВ

10. ДИНАМІКА КОНФЛІКТІВ

11. КОНФЛІКТНІ ДІЇ ВИНИКНЕННЯ ОБ’ЄКТИВНИХ ПРОТИРІЧ УСВІДОМЛЕННЯ КОНФЛІКТНОЇ СИТУАЦІЇ • Супроводжується емоційним переживанням, характеризується підвищеною тривогою, страхом, ворожнечею, бажанням опиратися, агресивністю. • Викликає неврівноваженість системи «Особистість – навколишнє середовище». • Негативне сприйняття особистістю свого оточення • Адекватно зрозуміла конфліктна ситуація: об’єктивна конфліктна ситуація і сторони правильно її оцінюють. • Неадекватно зрозуміла конфліктна ситуація: сторони можуть об’єктивно оцінити ситуацію, але з тими чи іншими суб’єктивними оцінками або відхиленнями від реальності. • Незрозуміла конфліктна ситуація: конфліктна ситуація є, але вона не сприймається сторонами як така. • Хибна конфліктна ситуація: конфліктна ситуація відсутня, але сторони сприймають свої стосунки як конфліктні. • ПОСЛІДОВНІСТЬ ПРОТІКАННЯ КОНФЛІКТУ: • Поступове підсилення позицій учасників конфлікту за рахунок введення більш активних сил, авторитетів, а також за рахунок накопичення досвіду протистояння. • Збільшення кількості проблемних ситуацій та поглиблення первинної проблемної ситуації. • Підвищення конфліктної активності учасників, зміна характеру конфлікту в бік його ужесточения. • Наростання емоційної напруги. • Зміна відносин до проблемної ситуації та конфлікту в цілому

12. ПОЗИЦІЯ   АВТОРИТАРНОГО  ВТРУЧАННЯ В КОНФЛІКТ ПОЗИЦІЯ НЕЙТРАЛІТЕТУ ПОЗИЦІЯ УНИКНЕННЯ КОНФЛІКТУ ПОЗИЦІЯ ДОЦІЛЬНОГО ВТРУЧАННЯ В КОНФЛІКТ ПЕДАГОГІЧНЕ ВТРУЧАННЯ В КОНФЛІКТИ УЧНІВ. ПОЗИЦІЇ ПЕДАГОГА Педагог, спираючись на добре знання колективу вихованців,відповідні знання і вміння, аналізує причини виникнення конфлікту, приймає рішення або придушити його, або дати можливість розвинутися до певної межі. Дії педагога в цій позиції дозволяють контролювати і управляти конфліктом  Педагог не будучи переконаний, що конфлікт - це завжди погано і що з ним треба боротися, намагається придушити його  Педагог намагається не помічати і не втручатися в зіткнення, що виникають серед вихованців Педагог переконаний, що конфлікт - показник його невдач у виховній роботі з дітьми і виникає через незнання, як вийти із ситуації

13. ВИХІД АБО УХИЛЕННЯ, ІГНОРУВАННЯ ПРИСТОСУВАННЯ СПІВРОБІТНИЦТВО КОМПРОМІС СТИЛІ КОНФЛІКТНОЇ ПОВЕДІНКИ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТУ ПРИМУШЕННЯ Спроба відійти від конфлікту будь-якою ціною, спроба представити ситуацію так, ніби конфлікту немає. Тактика виправдана, якщо предмет розбіжностей не значущий для сторін, якщо зрозуміло, що ситуація врегу-люється сама собою, якщо в даний момент нема умов для продуктивного вирішення конфлікту. Ця тактика не додає авторитету керівнику. Відмова від власних інтересів, крок назустріч партнеру за спілкуванням. Це не обов’язково слабкість позиції, можна поступитися. «Виграш-програш». Але якщо такий стиль поведінки буде пріоритетним, то навряд чи керівник зможе ефективно керувати дитячим колективом та завоювати авторитет у вихованців. Бажання обох сторін знайти взаємовигідне рішення. Учасники признають право один одного на власну думку, готові її зрозуміти та шукати причини розбіжностей. Установка на співпрацю: «Не ти проти мене, а ми проти проблеми». Потрібні навички переговорного процесу. «Виграш-виграш». Це спільна діяльність його учасників, спрямована на припинення протидії і вирішення проблеми, яка призвела до зіткнення. Вирішення конфлікту передбачає активність обох сторін щодо перетворення умов, у яких вони взаємодіють, щодо усунення причин конфлікту. Для вирішення конфлікту необхідна зміна самих опонентів (чи хоча б одного з них), їх позицій, які вони відстоювали в конфлікті. Часто вирішення конфлікту ґрунтується на зміні ставлення опонентів до його об'єкту або один до одного. Позиція відкритої боротьби, щоб отримати максимум бажаємого для себе. Така поведінка, як правило, неперспективна, так як викликає сильний опір іншої сторони. Недоліком стратегії є те, що відкрито пригнічується ініціатива учнів та провокуються інші конфлікти Аналіз позицій та інтересів сторін, часткове прийняття точки зору іншої сторони в обмін на задоволення своїх потреб. Пошук взаємоприйнятного рішення за рахунок взаємних поступків. Здатність до компромісу дуже цінується, тому що ця тактика дозволяє швидко та продуктивно вирішувати конфлікти. Недолік такої тактики – половинчастість рішень, а конфліктна ситуація до кінця не вирішена.

14. ПРОЦЕДУРА  ВРЕГУЛЮВАННЯ КОНФЛІКТІВ Навчитися ставити себе на місце іншої сторони Не робити поспішних висновків Шанобливо ставитися до людей, з якими спілкуєшся Подолати конфлікт може спільна діяльність і постійна ко- мунікація між людьми При обговоренні слід аналізу-вати думки протилежних сторін, уника-ти взаємних звинувачень Сприймати ситуацію такою, яка вона насправді Не давати конфлікту розростися Завжди шукати компроміс

15. ШІСТЬ СХОДИНОК ПОДОЛАННЯ КОНФЛІКТУ 5. Віднаходити такі ідеї, рішення, у яких обидва учасники конфлікту могли б одержати те, чого вони прагнуть . У багатьох конфліктах може здатися, що проблема не має взаємоприйнятного розв'язання. Але, визначаючи за допомогою  мозкового штурму перелік рішень, можемо вирватися з кола звичних способів мислення і знайти неординарне, прийнятне для усіх рішення.  6. Останньою сходинкою на шляху до розв'язання конфлікту є спільний вивір рішення , яке б задовольнило обох учасників, і реалізація цього рішення.  3. Не допускати переходу на особистості в конфлікті  4. Діяти за принципом «тут і тепер», тобто вирішувати проблеми, що безпосередньо стали причиною конфлікту, а не згадувати колишні події та образи. • Слід розпізнати конфлікт • (для нього характерні певні психологічні та фізичні реакції - стрес, підвищення голосу, серцебиття, прискорене дихання, збліднення тощо). 2. Необхідно проаналізувати свої почуття, емоції. Якщо ми краще розберемося у своїх почуттях, зможемо зрозуміти і почуття інших, зуміємо поважно поставитись до інших учасників конфлікту.

16. Конфлікти – це норма життя. Коли вам здається, що у вашому житті немає конфліктів, перевірте, чи є у вас пульс. Ч. Ліксон ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!